Групи ризику по цукровому диабету

Цитата сообщения Целительница

Сахарный диабет – просто бич современности. Даже каких-то 10 лет назад об этой болезни не говорили так громко и часто в СМИ, как сейчас. Мы уже привыкли и почти не замечаем рекламных листовок, рассказывающих о новых средствах для измерения сахара в крови. Это часть нашей жизни, поэтому мы начинаем относиться к диабету как к чему-то само собой разумеющемуся, но такому, что явно не случится с нами. А вы уверены, что вы не в группе риска?

Сахарный диабет – это…
Итак, сначала разберемся с терминологией и сутью заболевания. Сахарный диабет – это эндокринное заболевание, развивающееся вследствие относительной либо абсолютной недостаточности гормона инсулина, вызывающее развитие гипергликемии – стойкого увеличения содержания в крови глюкозы. К сожалению, диабет имеет хроническое течение и сопровождается нарушением различных видов обмена веществ: белкового, жирового, углеводного, минерального, а также водно-солевого – что приводит к скоплению в организме большого количества токсичных веществ, способного вызвать опасное самоотравление организма и диабетическую кому.

Причины сахарного диабета:
● нерациональное питание (употребление чрезмерного количества сладкого),
● ожирение,
● нервно-психические переживания и стрессы,
● наследственная предрасположенность,
● тяжелая болезнь,
● сложные условия быта,
● тяжелый труд,
● малоподвижный образ жизни,
● нарушение функции печени и пр.

Недостаточно, да и неправильно, сказать, что эта болезнь может настичь любого в равной степени. Здесь, как и при любых других заболеваниях есть те, кто должен быть особенно внимательным и чутким к здоровью.

Группа риска:
● Близкие родственники людей, заболевших сахарным диабетом (дети, родители, братья и сестры);
● Люди с лишним весом (ИМТ – индекс массы тела >27 кг/м2);
● Женщины, у которых когда-нибудь были выкидыши, мертворождение, преждевременные роды, рождались дети с избыточным весом (больше 4,5 кг) или с пороками развития;
● Женщины, у которых был диабет беременных (гестационный);
● Люди, которые родились с весом больше 4,5 кг;
● Люди с повышенным артериальным давлением (АД >140/90 мм рт. ст.);
● Лица, которые длительно принимают лекарства, способные вызвать диабет (глюкокортикостероиды, противозачаточные средства, тиазидные мочегонные);
● Люди старше 45 лет (при достижении этого возраста медики настоятельно советуют обследоваться не реже 1 раза в 3 года).

Провести обследование нужно тем, у кого:
● атеросклерозишемическая болезнь сердца;
● подагра;
● хронические болезни печени, почек;
● пародонтоз;
● хронические гнойничковые инфекции кожи (фурункулез);
● необъяснимые падения сахара крови (гипогликемии);
● синдром поликистозных яичников;
● периодически в стрессовых ситуациях появляется сахар в крови и моче (при хирургических вмешательствах, травмах, на фоне различных заболеваний, например, гриппа или ОРВИ);
● замечены такие изменения в биохимическом анализе крови, как снижение уровня холестерина липопротеидов высокой плотности < 0,91ммоль/л; повышение триглицеридов крови > 2,8ммоль/л, повышение уровня мочевой кислоты.

Кстати!

По оценкам ВОЗ (согласно данным на 2011 год),более 220 миллионов человек во всем мире больны диабетом. При существующей динамике, к 2030 году это число может удвоиться.

Как предупредить сахарный диабет?

Если вы определили, что относитесь к группам риска:
● не допускайте ожирения, питайтесь здоровой пищей;
● старайтесь сделать ваш образ жизни более активным (если сейчас вы понимаете, что он у вас объективно малоподвижный);
● ограничьте потребление сладкого и алкоголя;
● по возможности старайтесь контролировать свои эмоции (стресс может спровоцировать увеличение сахара в крови);
● и, конечно, периодически измеряйте сахар в крови.

Симптомы, требующие обращения к врачу:
● тошнота, слабость (возможна потеря сознания),
● ощущение жажды,
● боли в животе,
● частое мочеиспускание,
● учащенное и глубокое дыхание, у выдыхаемого воздуха присутствует запах ацетона (возможны опасные осложнения),
● дрожь,
● повышенное потоотделение,
● излишняя раздражительность,
● голод либо внезапная сонливость.

Заметив эти симптомы, срочно сдайте анализы, которые помогут выявить уровень содержания в крови, а также в моче сахара. При диагностировании сахарного диабета врачом вам будет назначено необходимое лечение.

Источник

Особливу увагу в попередженні розвитку та прогнозі перебігу хвороби слід приділяти факторам ризику. Розглянемо їх більш детально.

Фактори ризику цукрового діабету I типу

Ожиріння, переїдання (особливо зловживання солодощами),

гострі стресові впливи і тривале повторне перенапруження,

гіподинамія, фізичні травми,

артеріальна гіпертонія, поширений атеросклероз,

гострі інфекції (кір, грип, скарлатина, коклюш, епідемічний паротит, ангіна та ін),

захворювання органів травлення (хронічний холецистит, панкреатит, коліт, жовчнокам’яна хвороба), літній вік.

Тут же відзначимо підвищений ризик інсулінозалежного цукрового діабету (I тип). До цієї групи належать особи, які мають родичів, що страждають инсулинозави-симым діабет, а також особи, у яких виявлені антигени до острівців Лангерган-са або інші певних типів, або це відсутність антигенів.

Фактори ризику цукрового діабету типу II

Підвищена інактивація інсуліну внаслідок надлишку антагоністів інсуліну або екзогенного введення їх,

гормональні контринсулярные фактори (соматотропін при акромегалії, глюко-кортикоїди при хворобі Іценко-Кушинга, катехоламіни при феохромоцитомі),

тиреоїдні гормони при тиреотоксикозі,

статеві гормони при тривалому прийомі протизаплідних засобів, що містять естрогени, кортикотропін, глюкагон,

вагітність (як фактор, що сприяє гормональної перебудові), у зв’язку з чим посилюється дія контрінсулярних гормонів,

метаболічні контринсулярные фактори (збільшення вільних жирних кислот, підвищення рівня сечової кислоти),

збільшення резистентності тканин до інсуліну, порушення процесу переходу інсуліну – зв’язаного у вільний, внаслідок атеросклеротичного ураження судин,

порушення кровообігу підшлункової залози у літніх і престарілих, що також може сприяти розвитку цукрового діабету.

До факторів підвищеного ризику цукрового діабету II типу відносяться:

родинні зв’язки першого ступеня з хворим інсулінонезалежним діабет або наявність члена родини зі спадковою обтяженістю діабет типу II;

народження дитини масою більше 4 кг у групі населення з конституціонально малою масою тіла;

наявність надлишкової маси тіла;

ставлення до етнічної групі з високим розповсюдженням діабету;

застосування пероральних контрацептивів, глюкокортикоїдів, гормонів;

схильність до стресів (інфекції, травми, емоційні розлади).

Тут же необхідно розібрати факторьГ ризику розвитку атеросклерозу при цукровому діабеті, бо це має дуже важливе значення для проведення комплексу профілактичних заходів, що враховує не тільки попередження розвитку діабету, але і вплив цієї хвороби на розвиток атеросклерозу. До них відносять наступні фактори.

Вік. Цукровий діабет I типу вторгається в тенденцію впливу віку на розвиток атеросклерозу: хворі на діабет хворіють атеросклерозом у більш молодому віці, ніж зазвичай.

Стать. Цукровий діабет є єдиним захворюванням, при якому частота виникнення атеросклерозу у чоловіків і жінок однакова у всіх вікових групах, у той же час зазвичай у молодих жінок частота виникнення атеросклерозу значно нижче, ніж у молодих жінок, страждають діабетом.

Артеріальна гіпертонія. Серед жінок виявляється у 80% хворих цукровий діабет. Частота АГ знаходиться в прямій залежності від віку хворих та тривалості хвороби діабет. Вважається, що співіснування артеріальної гіпертонії і цукрового діабету є чинником, що сприяє збільшення частоти виникнення атеросклерозу.

Ожиріння. Частіше зустрічається у хворих на цукровий діабет II типу, ніж зазвичай у осіб аналогічного віку. Ожиріння пов’язане з факторами ризику атеросклерозу незалежно від цукрового діабету.

Фізична активність. Зменшення частоти ІХС у пацієнтів при збільшенні фізичної активності розцінюється як результат підвищення чутливість тканинних рецепторів до інсуліну та збільшення утилізації глюкози. Зниження фізичної активності сприяє розвитку ожиріння та збільшення ризику розвитку ІХС у хворих на цукровий діабет.

Гіперліпідемія. Розподіл її серед хворих дітей складає 24-77% і 27 – 68% серед дорослих, хворих на цукровий діабет.

Інфаркт міокарда. У порівнянні зі звичайним поширенням у хворих на цукровий діабет аналогічного віку виникає в 2 рази частіше. Клінічний перебіг інфаркту у хворих на цукровий діабет більш тяжкий.

Источник

Сахарный диабет входит с тройку групп особого риска осложнений при коронавирусной инфекции, вплоть до летального исхода. Об этом говорит врач-эндокринолог высшей категории Анна Базарова, к.м.н., доцент кафедры внутренних болезней №3, НАО «Медицинский Университет Астана».

В Казахстане к концу 2019 года было зарегистрировано около 350 тыс. человек с диагнозом «сахарный диабет». Это более 2% населения страны.

Однако исследование Nomad, опубликованное в 2017 году, показало, что высокий уровень глюкозы в крови имеют 8,2% казахстанцев, и около 6% из них даже не подозревают об этом.

— Сахарный диабет сам по себе фактором риска для заражения коронавирусной инфекцией не является. Риск такой же, как и для других. Но реакция на вирус другая. Наличие сахарного диабета и его осложнений меняют реакции иммунитета, провоцируют сосудистые осложнения и не позволят адекватно справиться с инфекционным шоком.

При коронавирусной инфекции самые тяжелые пациенты — это те, кто имеет такие сочетания заболеваний, как сахарный диабет, гипертония и хронические заболевания почек

При оказании помощи таким больным врачам значительно сложнее контролировать все функции организма и бороться с инфекцией.

Что делать?

В первую очередь необходимо сделать все возможное, чтобы пациент с сахарным диабетом, гипертонией и нарушением функции почек не был инфицирован. Для диабетика опасен не только сам вирус, но и лечение от него.

— Пациентам с тяжелой симптоматикой течения коронавирусной инфекции назначают более сильные препараты, которые не всегда совместимы с антидиабетическими препаратами и дают нагрузку на печень и почки.

В этом случае иногда требуется коррекция терапии СД. Если состояние осложнилось развитием пневмонии, ряд таблетированных препаратов придется отменить, тогда врачи могут назначить терапию инсулином.

Зачастую в терапию вводят базальный (продленный) инсулин, он позволяет удерживать уровень глюкозы в норме в течение всего дня без дополнительного введения препарата.

В условиях интоксикации, терапия инсулином наиболее безопасна. Она может применяться в сочетании с лечением коронавирусной инфекции и для пациентов с сахарным диабетом второго типа.

В случае заражения необходимо вызвать экстренную службу (скорая или неотложная помощь при поликлинике), сообщить своему лечащему врачу-эндокринологу о самочувствии. Важно контролировать уровень сахара и не отменять сахаропонижающую терапию, особенно инсулинотерапию.

Почему важно проверять уровень сахара в крови?

— Сахар в крови – жизненно важный показатель. Без углеводов мы не живем, поскольку от правильного усвоения глюкозы зависит выработка энергии для поддержания работы всех систем жизнеобеспечения организма.

При нарушении усвоения глюкозы происходит так называемый «голод в условиях избытка». То есть в крови уровень высокий, а в тканях ее не хватает.

При этом на начальных стадиях сахарный диабет может протекать бессимптомно и усугубиться при нарушением режима питания в условиях карантина:

при резком увеличении потребления быстрых углеводов, на фоне снижения физической активности

Развитие сахарного диабета у лиц с преддиабетом может быть спровоцировано и вирусной инфекцией. Ведь клетки, вырабатывающие глюкозоснижающий гормон инсулин, подвергаются сильной атаке со стороны вируса.

К сожалению, многие не подозревают о наличии у них подъемов уровня глюкозы в крови, например, после обильной сладкой и жирной пищи или в состоянии стресса. Это состояние называется «преддиабет».

Даже периодически возникающий высокий уровень глюкозы в крови может приводить к осложнениям, в том числе и при коронавирусной инфекции.

Диагноз не выходя из дома

Симптомы сахарного диабета и преддиабета, которые вы можете обнаружить не выходя из дома:

сильная непроходящая жажда, сухость во рту,
немотивированная слабость,
резкое изменение массы тела: сильное похудание или, наоборот, прибавка массы тела.

Для исключения диагноза «сахарный диабет» необходимо измерить уровень глюкозы (сахара) в крови и/или сдать анализ на гликированный гемоглобин, который покажет, поднимался ли уровень глюкозы в течение последних 3-х месяцев.

При повышенных показателях обязательно обратитесь к врачу общей практики или к эндокринологу, которые назначат лечение. Врач призывает не паниковать пациентов с сахарным диабетом и их родных.

Необходимо соблюдать строгий режим самоизоляции и предписания лечащего врача.

Пациенты с сахарным диабетом на карантине

Мукадас Муталиева состоит на диспансерном учете 19 лет по бронхиальной астме и сахарному диабету. Сейчас ей 20, она студентка 2-го курса медицинского университета им. Асфендиярова. С введением режима ЧС девушка перешла на жесткий режим самоизоляции, учится дома и не выходит на улицу даже в магазин.

— Так как у нас дома есть работающие члены семьи, мы очень серьезно относимся к мерам профилактики. Каждый, кто приходит с работы, идет не просто мыть руки, а принимает душ. Маски меняются регулярно.

От себя хочу посоветовать всем родителям детей с диабетом очень серьезно отнестись к ситуации. Необходимо уберечь их от посторонних контактов, соблюдать жесткий карантин, все медицинские рекомендации и всегда быть на связи с врачом. Родителям таких детей сейчас нелегко. К основной угрозе прибавилась проблема с обеспечением физической нагрузки, так необходимой пациентам с СД.

Нарушается режим дня, повышается потребность в инсулине, а значит, тяжелее держать сахар в норме

Наталья, мама 12-летнего Даниэля Мажитова, рассказывает, как справляется ее сын с сахарным диабетом и реалиями карантина.

— До карантина Даниэль занимался батутной гимнастикой. Уже шесть лет занимается в школе олимпийского резерва г. Алматы, имеет 2-й взрослый разряд.

Сегодня спортшкола закрыта на карантин. Из-за отсутствия привычной физнагрузки у него немного поднялась потребность в инсулине. Конечно, нарушен и режим дня.

Мы придерживаемся строгого режима самоизоляции и всех рекомендаций врачей. Вместе занимаемся онлайн тренировками, рисуем, готовим. В четыре руки нарисовали картину. Родителям детей с СД желаю не паниковать. Поддержите своего ребенка, найдите общее занятие. Все будет хорошо!

Источник

З симптомами цукрового діабету людство знайоме дуже давно. Єгипетські автори «Папірусу Еберса» описали цю хворобу близько трьох з половиною тисяч років тому, і навіть запропонували свої методи лікування недуги. Протягом століть з’являлися нові способи діагностики і лікування діабету, наприклад, стародавні лікарі помітили, що сеча хворих притягує до себе ос і мух, а спробувавши сечу на смак доктора виявили, що вона солодкувата. Припущення про витоки хвороби висувалися різні, проте точні причини були названі відносно недавно.

Цукровий діабет – це захворювання ендокринної природи, викликане абсолютним або відносним недоліком гормону підшлункової залози інсуліну. В результаті дефіциту інсуліну порушується метаболізм глюкози, і замість того, щоб засвоюватися клітинами організму, вона починає накопичуватися в крові. Тим часом тканини у відсутності глюкози відчувають енергетичний голод, і через деякий час починають гинути. Цей неухильно прогресуючий процес призводить, в кінцевому рахунку, до пошкодження всіх систем організму і порушення їх функції. Цукровий діабет дуже поширений, особливо в розвинених країнах, і виявляється у кожної п’ятої людини середнього віку, розповідає сайт https://diagnoz.in.ua/tsukrovyj-diabet/.

Класифікація цукрового діабету

Існує велика кількість різних класифікацій цукрового діабету, але найбільш поширеним є поділ захворювання на два типи:

Перший тип цукрового діабету характерний для молодих пацієнтів і пов’язаний з порушенням синтезу інсуліну підшлунковою залозою. При ін’єкційному введенні інсуліну все симптоми швидко зникають, тому по-іншому цей тип діабету називається інсулінозалежний.

Другий тип захворювання розвивається з віком і пов’язаний з появою первинної інсулінорезистентності, тобто клітини організму по ряду причин стають не чутливими до інсуліну. В цьому випадку укол інсуліну не дасть практично ніякого ефекту, тому другий тип цукрового діабету лікарі назвали інсуліннезалежним.

В окрему групу виділяють цукровий діабет, розвиток якого пов’язано з вагітністю та є її ускладненням (гестаційний). Є діабет вторинний, який розвивається на тлі інших захворювань, наприклад, панкреатиту, раку підшлункової залози, після хірургічного видалення її тканин і т.п. Іноді цукровий діабет може розвинутися на тлі недостатнього харчування.

За ступенем компенсації, яка визначається концентрацією глюкози в крові натще, виділяють:

компенсований (рівень глюкози менше 6 ммоль / л);
субкомпенсований (концентрація глюкози менш 9 ммоль / л);
декомпенсований, коли концентрація глюкози перевищує 9 ммоль / л.

Залежно від тяжкості захворювання і розвитку ускладнень, цукровий діабет може бути:

легкого перебігу, коли стан можна підтримати без прийому медикаментів;
середньої течії, якщо рівень глюкози незначно підвищується навіть на тлі прийому препаратів;
тяжкого перебігу цукровий діабет характеризується серйозною поразкою судин і органів-мішеней.

Причини цукрового діабету

Головною причиною інсулінозалежного цукрового діабету 1 типу є поява антитіл до тканин власної підшлункової залози. Імунна система, призначена для захисту від зовнішніх інфекційних загроз, починає планомірно вбивати клітини цього органу. Найбільш частими винуватцями, що запускають аутоімунний механізм, є:

перенесені вірусні інфекції (краснуха, герпес, паротит);
токсичний вплив деяких агентів (пестициди, лікарські засоби).

Однак найчастіше справжню причину початку захворювання встановити не вдається, так як аутоімунний процес може запускатися різними механізмами. Для розвитку цього типу захворювання характерна наявність генетичної схильності, і найчастіше їм починають страждати в молодому віці і навіть дитинстві.

Цукровий діабет 2 типу також може бути обумовлений несприятливою спадковістю (у людей, чиї найближчі родичі мають такий діагноз, ризик захворіти збільшується від двох до шести разів), але навіть в цьому випадку потрібен певний провокуючий фактор і найчастіше їм стає наявність зайвої ваги.

Ожиріння спостерігається у 80% хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. Уже при першому ступені ожиріння ризик захворювання підвищується вдвічі. При другому ступені – в п’ять разів, а при третьому ступені ожиріння ризик може збільшуватися до десяти разів і більше. Помічено, що найбільший ризик пов’язаний з абдомінальної формою ожиріння, коли основні скупчення жиру формуються в області живота.

Іншими сприятливими факторами для діабету другого типу є:

вік понад 40 років;
наявність цього типу захворювання у найближчих родичів;
зловживання алкоголем;
перевагу висококалорійної вуглеводної і жирної їжі;
наявність гіпоксії внаслідок атеросклерозу артерій і інших серцево-судинних захворювань;
гормональні зміни на тлі надниркової недостатності;
прийом деяких лікарських препаратів (глюкокортикоїди, цитостатики, діуретики);
стан постійного стресу, так як при цьому значно підвищується рівень адренергічних гормонів.

Зазвичай в цьому випадку присутні одночасно кілька факторів ризику захворювання.

Патогенез

Механізм розвитку цукрового діабету принципово різниться в залежності від його типу. При першому типі захворювання розвивається істинний дефіцит інсуліну. Причина цього в руйнуванні бета-клітин в підшлункової залози, які і продукують цей білок. У другому випадку відбувається первинна інсулінорезистентність тканин, а вже вдруге порушується синтез інсуліну.

При інсулінозалежного процесі відбувається руйнування клітин підшлункової залози, які синтезують інсулін (острівці Лангерганса). Для того щоб з’явилися симптоми захворювання необхідно знищення понад 80% цих клітин. В результаті рівень цього білка критично знижується, а концентрація глюкози навпаки збільшується. Найчастіше цей процес запускається аутоімунними механізмами, які зазвичай є генетично зумовленими. Вченими виявлена ділянка в шостий хромосомі, мутація якого призводить до таких змін.

Читайте также: Чем пить чай при диабете

При інсулінорезистентності, характерною для другого типу цукрового діабету, відбувається порушення сприйнятливості тканини до цього білка. При цьому спочатку інсулін виробляється в нормальних, а потім навіть в підвищених кількостях. Найчастіше така ситуація розвивається при різних метаболічних порушеннях, зокрема при ожирінні, що супроводжується перебудовою мембранних рецепторів. У зв’язку зі зміненою структурою останні втрачають здатність взаємодіяти з інсуліном. Вченими доведено генетична схильність до цього типу захворювання, так як рецептори нерідко пошкоджуються внаслідок аутоімунних процесів.

У будь-якому випадку, неможливість засвоювати глюкозу веде до того, що клітини змушені використовувати альтернативні джерела енергії – жири. При метаболізмі жирів утворюються кетонові тіла, які поступово накопичуються і надають на тканини всього організму токсичну дію. В результаті порушується не тільки обмін вуглеводів, а й обмін білків, жирів, води і мінералів.

Симптоми цукрового діабету

Симптоми і прояви цукрового діабету безпосередньо залежать від тяжкості захворювання і ступеня його компенсації. Початок першого типу патологічного процесу зазвичай раптове. При цьому з’являються:

поліурія (збільшення кількості сечі), що є наслідком підвищеного тиску крові і необхідності вивести надлишок глюкози;
полідипсія (почуття спраги), пов’язана з необхідністю заповнювати втрати рідини;
поліфагія (бажання є), обумовлена тим, що глюкоза не може проникнути в клітини і заповнити енергетичні витрати;
зниження маси тіла, яке пов’язане з порушенням загального обміну речовин і підвищеним розпадом жирів і білків.

Другий тип захворювання починається поступово і на перший план виходять інші ознаки:

виражений свербіж шкірного покриву і слизових оболонок;
порушення зору;
м’язова слабкість і постійне відчуття втоми;
сухість в роті;
схильність до гнійних захворювань шкіри (фурункульоз);
головний біль;
поява специфічного запаху ацетону з рота.

Найбільшою мірою цукровий діабет небезпечний не сам по собі, а у зв’язку з розвитком ускладнень і ураженням органів-мішеней.

Ускладнення

Нефропатія, що проявляється прогресуючою нирковою недостатністю.
Ретинопатія, яка є головною причиною сліпоти пацієнтів.
Нейропатія, яка характеризується ураженням периферичних нервових волокон і головного мозку.
Діабетична стопа, розвиток якої пов’язано з порушенням кровотоку в цій області і поступовим відмиранням м’яких тканин (некроз і гангрена).
Ангіопатія, при якій можуть бути задіяні великі і дрібні судини;
Атеросклероз периферичних артерій (найчастіше ніг).
Серцево-судинні захворювання, пов’язані з порушенням циркуляції крові (ішемічна хвороба серця і її крайній прояв інфаркт міокарда, ішемічний інсульт).
Поява осередків інфекції (мікози стоп і нігтів, фурункульоз).
Діабетична кома – розвивається внаслідок накопичення в крові критичної концентрації кетонових тіл (стан кетоацидозу). При відсутності медичної допомоги хворий втрачає свідомість і може померти. Введення інсуліну швидко усуває симптоми.
Інсулінова кома – є наслідком передозування інсуліну. Глюкоза швидко засвоюється м’язовою тканиною, і її концентрація в крові падає до мінімуму. В результаті нейрони головного мозку, які для отримання енергії можуть використовувати тільки глюкозу, відчувають голод і перестають нормально функціонувати. Пацієнт на очах втрачає свідомість і впадає в кому. Ситуація миттєво дозволяється внутрішньовенним введенням глюкози.

Діагностика

В першу чергу людині з підозрою на цукровий діабет виконують біохімічне дослідження крові з прицільним визначенням концентрації глюкози. Тест проводять натщесерце. Якщо показник виявляється підвищеним, то виконують так званий глікемічний профіль, під час якого беруть кров кожні три години протягом доби. Метою є визначення реакції організму на прийом їжі і на голод.

Додатково виконують аналіз сечі, в якій може бути присутнім цукор або кетонові тіла, а також визначають відсоток гликированного гемоглобіну в крові. З інструментальних методів виконують УЗД підшлункової залози, яке може показати порушення її структури.

Діагноз цукрового діабету виставляють, якщо:

концентрація глюкози підвищена до 6 ммоль / л натще і більше 12 ммоль / л після їжі;
відсоток гликированного гемоглобіну перевищує 6,5;
в сечі виявлено глюкоза або ацетон.

Лікування цукрового діабету

Лікування цукрового діабету починають з визначення його типу. Зазвичай з цим проблем не виникає, так як істотною відмінністю є вік пацієнтів. Незалежно від цього, доктор призначає спеціальну дієту, яка має на увазі обмежене вживання легкозасвоюваних вуглеводів. Акуратні пацієнти використовують систему хлібних одиниць. Остання являє собою перерахунок споживаних продуктів на 10-12 г вуглеводів. Добова доза не повинна перевищувати 25 одиниць, при цьому занадто жорстке обмеження може спровокувати зворотне стан (гіпоглікемію).

Для лікування хворих з першим типом патологічного процесу застосовують в основному препарати інсуліну, які можна поділити на дві групи:

короткої дії (уколи роблять 3-4 рази на добу);
пролонгованої дії (застосовують 1-2 рази на день).

Нерідко ці препарати комбінують між собою для досягнення постійної концентрації глюкози в крові. Інсулін можна використовувати і при лікуванні пацієнтів з другим типом захворювання. Однак на ранніх стадіях процесу часто вдається обійтися прийомом таблеток.

Пероральні засоби від цукрового діабету поділяють на кілька груп:

Сульфаніламіди є модифікованою Сульфанілсечовини. Вони стимулюють продукцію інсуліну за рахунок зниження синтезу глюкагону і утворення глюкози клітинами печінки. Паралельно підвищується чутливість тканин до інсуліну, тобто інсулінорезистентність зменшується.
Бігуаніди є похідними гуанідину. Механізм їх дії заснований на прискоренні метаболізму глюкози клітинами м’язової тканини шляхом анаеробного гліколізу. Крім того, вони підсилюють дію інсуліну на рецептори мембран.

Таблетки, що підвищують чутливість тканин до інсуліну, також досить часто поєднують з ін’єкційним введенням цього гормону. Для зручності введення вже давно застосовують спеціальні шприц-ручки, які мають дуже тонку голку і практично не травмують шкіру.

Крім того, існують і прилади (помпи), що дозволяють підтримувати певний рівень глюкози крові за рахунок постійного введення інсуліну. Принцип їх дії заснований на визначенні цукру і програмної регуляції швидкості введення за принципом зворотного зв’язку. З огляду на те, що лікування цукрового діабету триває все життя, використання таких механізмів не тільки значно покращує якість життя пацієнтів, але і знижує ризик розвитку ускладнень.

Обов’язковою складовою комплексного лікування діабету є корекція ваги тіла, в тому числі за рахунок адекватного збільшення рухової активності.

Источник